Музика завжди була більше, ніж просто професія. Це моє життя, моя пристрасть, мій спосіб самовираження. Вона супроводжувала мене в різні періоди – від успіху на музичних телеканалах до моментів, коли доводилося шукати альтернативні способи заробітку, аби продовжувати займатися творчістю.
Дитинство, Запоріжжя та перші кроки в музиці
Я народився в Запоріжжі в родині професійних музикантів. Музика звучала з нашому домі постійно, тому вже з дитинства я відчував її силу. У 10 років отримав у подарунок фортепіано, і це стало початком моєї власної музичної подорожі. Я не просто вчився грати – я почав створювати власні мелодії.
Окрім музики, я також займався спортом і навіть досяг рівня майстра спорту з боксу. Проте згодом стало зрозуміло, що музика – це мій справжній шлях.
Після школи я безоплатно пройшов і поступив на спеціальність міжнародних економічних відносин факультету Економіки та Управління ЗНТУ, але внутрішнє відчуття не давало спокою. Я знав, що моя доля – сцена, тому вирішив повністю присвятити себе музиці. У 2003 році я випустив свій перший альбом «Лети», який відкрив переді мною двері у світ професійної музики.
Популярність завдяки саундтрекам у серіалах
Великим поштовхом у мой карʼєрі стало те, що мої пісні стали саундтреками до відомих серіалів. Одним із найбільших подій для мене було виконання пісень у серіалі «Верни мою любовь». Це стало великим поштовхом до появи величезної кількості моїх слухачів по всьому світу, адже серіал дивилися в багатьох країнах, а люди шукали мою музику, слухали мої пісні, писали мені в соцмережах.
Також моя пісня «Сердце, молчи» стала офіційним саундтреком до серіалу «Маруся». Ці моменти були дуже важливими для мене, адже вони допомогли розширити аудиторію, привернути увагу людей, які, можливо, і не знали про мою творчість раніше.
Як економічний спад змінив мій шлях?
2014 рік став переломним для всієї української музичної індустрії. Криза вдарила по шоу-бізнесу, концерти скоротилися, бюджети телеканалів зменшилися. Артистам довелося шукати способи виживання.
Щоб не втратити звʼязок із музикою, я орендував невелику студію звукозапису, яку поступово переобладнав під свої потреби, а також почав здавати її в оренду іншим музикантам. Це допомогло мені залишатися у професії, навіть коли ситуація навколо була нестабільною.
Ще одним напрямом став туристичний бізнес. Разом із батьком ми купили пасажирський автобус для гастролей, але оскільки концерти стали рідкістю, я отримав категорію D та ліцензію професійного водія.
Так я почав возити туристів Україною, організував власне транспортне підприємство, найняв співробітників, але продовжував займатися музикою.
Свобода від контрактів та нові можливості
Контракти часто обмежують артистів – визначають, з ким можна працювати, де вистулати, що говорити в медіа. Після 2014 року я вже не залежав від продюсерів і почав будувати свою карʼєру самостійно.
Я знаходив контакти з телеканалами, налагоджував звʼязки із журналістами, сам організовував свої виступи. Це був нелегкий шлях, але саме тоді я зрозумів, що можу розвиватися самостійно.
Також я почав працювати з міжнародними діджеями над авторськими англомовними треками. Один із найбільших успіхів — співпраця з DJ Sagan та наша пісня «Music», яка займала перші місця в багатьох чартах електронної музики. Навіть DJ Ti sto неодноразово використовував її у своїх сетах!
Також мій трек «No Cold Ice», створений спільно з бразильським діджеєм та продюсером Andy Bianchini, був визнаний найкращим у номінації «Vocal Trance» у Бразилії.
Я також співпрацював з такими діджеями та продюсерами, як DJ Lutique, Ost & Meyer, Igor Garnier, що дозволило мені розширити музичні горизонти та отримати новий досвід у світі електронної музики.
Я продовжував виступати на заходах, весіллях, корпоративах. Це не приносило великих грошей, але давало можливість залишатися в Києві, орендувати житло та студію, а головне – займатися авторською музикою.
Відеопродакин – новий етап у карʼєрі
Зйомка кліпів завжди потребувала значних фінансових вкладень, тому я вирішив навчитися робити це самостійно. Я купив камеру, освоїв монтаж і кольоро-корекцію.
Пісня «Любовь врятує світ» стала особливою. Її почув Роман Муха, директор музичного телеканалу M2 і сказав: «Зніми кліп – і ми поставимо його в ротацію».
Я зняв відео на мінімальний бюджет, віддав його на телеканал – і воно вийшло в ефір. З того часу я самостійно займаюся відеопродакшеном, створюючи не лише власні кліпи, а й проморолики для інших артістів, навіть в Європі.
Життя після початку війни. Нова країна, нові виклики. Незламна музика.
Після початку повномасштабної війни мені довелося випробувати себе в зовсім інших умовах. У Франції я навіть деякий час працював на мусоропереробному заводі, разом із бригадою збирав картон по всьому Марселю. Це був чужий світ, нова реальність, у якій треба було виживати. Але навіть у найтемніші моменти я знав: я не можу відмовитися від музики.
На першу ж зарплату я купив собі стереорекордер — тому що навіть у найважчих умовах не можна втрачати звʼязок із творчістю. Тепер цей пристрій допомагає мені записувати відеоподкасти та концерти, коли мене запрошують як відеографа.
Але те, що справді підтримувало мене, – це пісня. У Марселі я співав українські пісні та гімн України на заходах для української діаспори. Коли ти стоїш перед людьми, які пройшли через той самий біль, що й ти, коли ти бачиш іхні очі, повні сліз і наді, – ти розумієш, що музика зараз потрібна як ніколи.
Попри все, що відбувалося в Україні та навколо мене, творча іскра не згасала. Навпаки – вона горіла ще сильніше. Але студій не було. Грошей, щоб записатися на професійній студії, – теж. Це здавалося неможливим… але я знайшов вихід.
Я сів у машину, закрив вікна, створив імпровізовану студію прямо в салоні. Акустика автомобіля допомогла створити унікальне звучання, а студійний мікрофон і ноутбук – зафіксувати цей момент. Так народилася «Нескорене Місто» – пісня, що стала символом стійкості. Написана на слова українського поета Сергія Дубенка, з аранжуванням Олега Аджикаєва, вона увібрала в себе весь біль, всю силу, всю незламність українського духу.
Це була не просто пісня – це був мій голос у хаосі, моя відповідь на все, що коїться. Це була моя Україна, моя боротьба, моя віра. І навіть коли я був далеко від дому, я знав – я не здамся.
Але під час перебування у Франції я зрозумів ще одну річ – хто поруч зі мною насправді. Людина, з якою я був понад 12 років, залишила мене, забрала нашого сина та поїхала в Німеччину, навіть не сказавши. Це був удар… Але життя дало мені зустріч, яка все змінила.
Я знайшов не тільки кохану жінку, а й матір для нашої дитини. Анастасія подарувала мені найцінніше – нашу донечку Анечку. Її любові вистачає і на мене, і на Анечку. Вона завжди мене підтримує, надихає, навіть якщо моя ідея здається авантюрою.
Я хочу, щоб сонце, тепер уже Іспанії, заповнювало душу нашої Анечки, щоб вона росла у світлій атмосфері, сповненій тепла і музики.
Музика залишається головним у моєму житті. Вона змінюється, трансформується, але ніколи не зникає. Що буде далі? Час покаже. Але я знаю точно: я завжди буду намагатися займатися тим, що люблю, і не зупинюся, якими б не були обставини.
Люди, яким я вдячний
На моєму музичному шляху мене супроводжувало багато музикантів, радіодіджев, продюсерів, які допомагали, підтримували, направляли – Андрій Шалубін, Дмитро Чекалкин, Дмитро Оськин, Константин Марченко, Алексій Залевський, Алексій Кропівний, DJ Lutique, DJ Pashs, Серж Гагарін…
З особливою вдячністю я згадую Валерія Куличкіна та Ольгу Юнакову, які забрали мене колись під своє «київське» крило, спробували продюсувати, зробили мені першу в житті фотосессію і випустили мій перший альбом «Лети».
Серед музикантів, які вплинули на мене, хочеться згадати Юрія Лича, Сергія Дубенка, Сергія Чантурію, Сергія Сметаніна, Сергія Доценка, Ігоря Рудого, Олега Аджикаєва, Александра Дикого та багатьох інших талановитих людей, якими повниться наша Країна!
Музична сімʼя: гурт «Unity Band»! Понад 15 років та понад 25 країн світу я з ними на одній сцені!
Велике місце в моєму житті займає моя музична родина – кавер гурт «Unity Band».
Разом із цими музикантами ми виступили на безлічі весіль, днях народження, корпоративних вечірках, пройшли через безліч різних ситуацій важких і легких, радісних і не дуже, але кожен виклик робив нас міцнішими та ближчими один до одного.
Окрему подяку хочу висловити Олександру Гарькавому, який став тим, хто завжди гуртує колектив. Завдяки саме йому гурт продовжує існувати навіть під час війни, незважаючи на те, що зараз нас, як і мільйони українців розкидало по всьому світові.
Але ми продовжуємо виступати на різних заходах для українців, які зараз перебувають за кордоном. Ми даруємо їм радість, виконуючи українські пісні та світові хіти на високому рівні.
Ці рідкісні та короткі моменти, коли українці можуть собі дозволити щось відсвяткувати, говорять про їх незламний характер і віру в світле майбутнє.
Особлива подяка батькам!
Тато навчив мене не просто грати музику, а відчувати її серцем, жити нею. Він показав, як звук може стати голосом душі. А мама – навчила любити людей, поважати кожного, хто трапляється на твоєму шляху. Вона завжди була тією, хто міг заспокоїти, підтримати, дати віру навіть у найтемніші моменти.
Вони були поруч завжди – навіть коли нас розділяли сотні кілометрів. Їх підтримка була тією ниткою, що тримала мене на плаву, давала сили рухатися вперед, коли, здавалось, опускаються руки.
Війна змінила все. Вона змусила нас покинути рідний дім, шукати нове місце під небом. Але тепер, уперше за довгий час, ми знову разом. І хоча моя рідна сестричка вже багато років живе в Америці, тепер їй набагато ближче буде до нас прилітати.
Сімʼя – це наш головний прихисток. Неважливо, де ми є географічно, важливо, що ми є одне в одного. І це – найцінніше.
Дякую вам за увагу! Бажаю всього найкращого журналу «Ukrainians and the World» та його читачам!
Якщо хочете більше дізнатися про мене або почути мою музику, ось де мене можна знайти:
YouTube:
- Роман Полонський
- Polymusic Production
Instagram:
- RomaSouvenirsingerdj
- Polonskyroman
Facebook:
- Roman Polonsky
- Roma Souvenir Singer
Іспанія, Барселона
