Час — це найцінніший ресурс, який ми отримуємо абсолютно безкоштовно. Сьогодні за гроші можна придбати майже все: здоров’я, стосунки, емоції, навіть інколи почуття. Але ви не зможете купити жодної секунди, жодної миті власного життя. Скільки б ви були готові віддати за додаткові п’ять хвилин?
Щоб по-справжньому оцінити час, потрібно зрозуміти, чим він є.
Тема часу турбує найвидатніші уми людства вже кілька тисячоліть — від ведичних мудреців до сучасних філософів, фізиків і математиків. Демокріт, Арістотель, Августин, Кант, Ньютон, Ейнштейн — кожен з них присвятив роки, аби збагнути природу часу.
За останні три тисячі років було сформульовано чотири основні концепції часу — субстанційна, реляційна, статична та динамічна. Їхня ключова відмінність — у трактуванні взаємозв’язку між часом і об’єктом. Християнство, буддизм, іслам мають власні догми щодо часу, однак усі вони укладаються в ці чотири концепції.
Поняття часу розвивається повільно. Минуло понад три століття від ньютонівської концепції абсолютного часу, даного Богом і відокремленого від речей, до теорії відносності Ейнштейна, згідно з якою час залежить від місця спостерігача, його швидкості й гравітації. І далі — до ідеї, що абсолютний час взагалі не існує.
Попри те, що над темою часу працюють найпотужніші сучасні розуми, ніхто досі не зміг дати йому однозначне визначення. Августин ще у IV столітті казав: «Коли мене питають, що таке час — я не знаю. Але коли не питають — я знаю».
А Ейнштейн називав час «упертою ілюзією». Простіше кажучи, на думку вчених, час — це, можливо, ілюзія. Але чому тоді ця ілюзія така цінна для нас?
Цінність часу у сучасному світі визначають особистість і обставини.
Безперечно, культура, релігія та соціум впливають на ставлення до часу. Наприклад, деякі африканські племена досі живуть у моменті «тут і зараз», сприймаючи лише теперішнє, пов’язане з природою та щоденними справами.
Суспільства Північної Америки та Європи живуть майбутнім, тоді як частина пострадянських країн — минулим. Але в особливих обставинах характеристики часу змінюються незалежно від соціального контексту: в екстремальних ситуаціях він стискається і мчить стрімко, а в очікуванні події — розтягується й тягнеться повільно.
Час має не лише велике значення, а й цілком конкретну вартість у бізнесі. Один із батьків-засновників США, «обличчя» найпоширенішої американської купюри — Бенджамін Франклін — писав: «Пам’ятай, що час — це гроші: той, хто може заробляти десять шилінгів щодня, а натомість пів дня байдикує, втрачає п’ять шилінгів». Недарма портрет Франкліна вже понад століття прикрашає стодоларову банкноту.
Сучасна людина — дивна істота: вона нерозумно й марнотратно ставиться до найдорожчого ресурсу, який у неї є. У неї ніколи немає часу на головне — на здоров’я, душу, рідних. Вона обмінює свій час за дуже дивним, нелогічним і нестабільним курсом.
Люди охоче платять за «виділений їм час» адвокатам, психотерапевтам, няням, тренерам, консультантам. Вони спокійно витрачають гроші на прискорення рішень, зменшення часу в дорозі, компенсації за порушені строки. У цих випадках вони самі встановлюють вартість свого часу.
І водночас — бездумно витрачають його на перегляд примітивних телешоу, скролінг соцмереж, беззмістовні зустрічі. Десятиріччями працюють на зненависній, хоч і добре оплачуваній роботі, витрачають себе на нав’язані цілі й псевдодосягнення.
Я можу розрахувати вартість часу в бізнес-проєкті, ціну затримки рішення або швидкості його прийняття. Можу порахувати реальну вартість робочого часу будь-якого співробітника. Але навряд чи хтось зможе визначити справжню ціну хвилини людського життя. Час — безцінний. І жоден регулятор не зможе встановити його реальний курс чи грошовий еквівалент.
Щоб спробувати по-справжньому усвідомити безцінність свого часу, спробуйте порахувати, скільки часу вам гіпотетично залишилося до кінця життя. Для цього достатньо взяти середню тривалість життя у вашій країні та відняти свій поточний вік. Потім перетворіть ці роки у хвилини.
Наприклад, у США середня тривалість життя чоловіків становить 76 років, а в Україні до повномасштабної війни вона дорівнювала 66 рокам. Уявімо, що ви чоловік 40 років і живете в Україні. Тоді ваш гіпотетичний життєвий ресурс — 26 років. Звучить багато? Але це лише 13 674 960 хвилин, якщо рахувати по 525 600 хвилин на рік (без урахування високосних днів).
За даними низки досліджень, люди у віці 40–50 років у середньому проводять близько 2,5 години перед телевізором і 1,5 години в соціальних мережах щодня. Разом — 87 600 хвилин на рік. Це майже 17% життя, тобто шоста частина — ми витрачаємо її на екрани!
Ще третина життя — на сон. Близько чверті — на роботу (і це за умови, що у вас два повноцінні вихідні на тиждень і 8-годинний робочий день, без урахування часу на дорогу).
У підсумку — три чверті життя йде на сон, роботу й екрани.На все інше — не більше чверті. Тобто максимум 360 хвилин на день. Насправді — значно менше. Спробуйте тепер відчути справжню цінність кожної хвилини. І зробіть висновки.
Сергій Венгер
