Поза сумнівом, про українське волонтерство напишуть книги, статті та дослідження до тих, що вже написані. 2014-го потужний рух національного волонтерства став відвертістю навіть для самих українців. До нього долучалися всі верстви населення – від підлітків до пенсіонерів, і, звісно, численні представники творчого цеху стали двигунами цього руху.
З початком війни на Донбасі багато людей шукали власний спосіб допомогти батьківщині. Олександр (Олесь) Клименко, який вже займався іконописом, представив свої твори на благодійний аукціон. Добродій, що придбав одну з ікон, запросив митця поїхати з ним до добробату, якому призначалася ікона як полкова за козацькою традицією.
У розташуванні частини, Олександр Клименко звернув увагу на ящики з-під патронів, кришка і дно яких за розміром і текстурою були майже аналогічні дерев’яним поверхням, з якими працює художник. Ідея створити образ на упаковці з-під боєприпасів виникла майже відразу. І першим з’явився образ Богородиці.
Звичайно, були сумніви щодо відповідності форми та змісту, але, звернувшись за порадою до представників духовенства, художник знайшов підтримку у різних служителів церкви. Адже всі гроші, які митець планував отримати від реалізації свого унікального проекту, призначалися для доброї справи.
Основним одержувачем фінансової допомоги митець обрав Перший добровольчий мобільний шпиталь імені Миколи Пирогова (ПДМШ) – найбільший неурядовий проект із залучення цивільних медиків до надання медичної допомоги в зоні проведення АТО, заснований 2014 року. “Предтечою” шпиталю були добровольчі мобільні медичні бригади, які надавали першу медичну допомогу пораненим учасникам Революції Гідності.
За роки своєї діяльності ПДМШ надав допомогу десяткам тисяч військових і цивільних українців. А коли пожертви Олеся Клименко на установу перевищили шість мільйонів гривень, він перестав рахувати гроші. Він працює далі, працює невтомно, і військові везуть митцю кришки з-під ящиків з боєприпасами з Покровська та Купянська, Харкова та Бахмута, Києва та Херсона.
Олександр Клименко працює разом зі своєю дружиною Софією Атлантовою. Їхня творчість перетворює смерть на життя не лише символічно, а й реально, бо ікони продаються, а за ці кошти лікарі рятують людей. Подружжя вже презентувало свій проект у десятках міст по всьому світу. Ікони на ящиках з-під патронів стали одним із символів боротьби України проти тиранії та мракобісся.
«Я не хочу, щоб ця війна була, і я не хочу, щоб цей проект був», – сказав Олександр Клименко в одному зі своїх інтерв’ю. Але він є, тому що зараз потрібен, тому що він протистоїть злу, тому що «ми не вибираємо часи, ми можемо тільки вирішувати, як жити в ті часи, які обрали нас» (Джон Р.Р. Толкін).
Лос-Анджелес
