Номінований на «Оскар» та «Еммі» режисер Фредерік Маркс розмірковує про лідерство, стійкість і те, як змінюється зміст поняття «воїн» у світі, що переживає напруження.
Під час Zoom-інтерв’ю з Володимиром Кошовим та Оленою Яремчук, перебуваючи в Україні, Фредерік Маркс — режисер, номінований на премії «Оскар» та «Еммі» — ділиться баченням, сформованим десятиліттями роботи на перетині сторітелінгу, психології та людського розвитку.
Відомий своєю участю у знаковому документальному фільмі Hoop Dreams, а також подальшою роботою з ветеранами у серії Veterans Journey Home, Маркс давно досліджує складні питання ідентичності, трансформації та людської стійкості. Проте його роздуми виходять далеко за межі кінематографа. Вони торкаються глибшого й дедалі актуальнішого питання: що означає жити з ясністю та метою у світі глобальної нестабільності.
У час, коли політичні, екологічні та соціальні системи перебувають під дедалі більшим тиском, Маркса менше цікавлять прогнози, ніж реакція людини на ці зміни. Він розглядає сучасність не просто як кризу, а як точку перетину різних сил, які підважують звичні уявлення про стабільність і прогрес. За його словами, нинішній період є «завершенням сучасної індустріальної цивілізації в тому вигляді, в якому ми її знаємо» — не обов’язково як крах, а радше як глибоку трансформацію суспільства і ролі людини в ньому.
Втім, для Маркса головне питання полягає не стільки у зовнішніх обставинах, скільки у внутрішній здатності людини з ними впоратися. У світі, що дедалі більше визначається невизначеністю, інформаційним перевантаженням і емоційною нестабільністю, постає не питання контролю, а питання реакції — наскільки вона усвідомлена, дисциплінована та відповідальна. Саме в цьому контексті Маркс повертається до поняття «воїна» — не як символу насильства, а як моделі психологічної та етичної готовності.
Його розуміння «воїна» ґрунтується на юнгіанській теорії архетипів і багаторічній роботі з організацією Mankind Project, яка займається особистісним розвитком і концепцією «зрілої маскулінності». У цій моделі розвиток людини розглядається як баланс чотирьох ключових архетипів: воїна, правителя, мага та коханця.
Як підкреслює Маркс, ці архетипи не прив’язані до статі — вони є універсальними складовими людської природи. Водночас саме образ воїна часто розуміють неправильно. Йдеться не про домінування, а про дисципліну — здатність діяти з ясністю, стриманістю та цілеспрямованістю, коли цього вимагають обставини.
У контексті України це набуває особливої ваги. Тут питання захисту, стійкості та виживання — не абстрактні поняття, а щоденна реальність. Для Маркса перебування в такому середовищі підкреслює практичний вимір його ідей. Підготовленість перестає бути теорією — вона стає способом існування. І водночас він уникає спрощених трактувань. Воїн у його розумінні — це не той, хто керується агресією, а той, хто діє з почуття відповідальності: захищати, витримувати і діяти тоді, коли це необхідно.
У центрі його роздумів — напруга, яка на перший погляд може здаватися суперечливою. Маркс вважає себе пацифістом і водночас є практикуючим буддистом — традиції, що наголошують на ненасильстві та святості життя. Для нього це не протиріччя, яке потрібно вирішити, а реальність, яку потрібно прийняти. Людське життя, за його словами, є безумовною цінністю. Водночас існування насильства і загроз неможливо ігнорувати. Тому виклик полягає не у виборі між миром і готовністю до дії, а в їх поєднанні.
«Йдеться не про наступ, а про захист», — пояснює Маркс. Це зміщує акцент із контролю на відповідальність, із сили як домінування — на силу як готовність. У практичному вимірі це означає здатність приймати складні рішення і навіть взаємодіяти з тим, що може здаватися неприйнятним, якщо цього вимагає реальність. Для Маркса це не відхід від цінностей, а їх розширення — розуміння того, що етика повинна співіснувати з усвідомленням ситуації.
Його підхід сформований не лише філософськими роздумами, а й реальним досвідом, зокрема роботою з ветеранами. У серії Veterans Journey Home він досліджує повернення військових до цивільного життя — процес, який часто виявляє обмеженість традиційних уявлень про ідентичність і мету. Найважчі виклики, які він спостерігає, є не зовнішніми, а внутрішніми: пошук сенсу, відновлення зв’язків, переосмислення себе.
Цей досвід, однак, виходить за межі військового контексту. Він відображає ширшу людську реальність. У різних формах люди стикаються з однаковими питаннями: як адаптуватися до змін, як поєднати минуле з теперішнім, як зберегти цілісність у періоди нестабільності. Ветерани, за Марксом, лише прожива- ють ці процеси більш інтенсивно, роблячи видимими універсальні закономірності.
Однією з ключових ідей Маркса є розмежування понять «солдат» і «воїн». Солдат діє в межах системи, виконуючи накази. Воїн діє зсередини, спираючись на власну внутрішню позицію. Це не означає заперечення структури, але означає пріоритет совісті. Воїн, за Марксом, має мислити самостійно, керуючись не лише зовнішніми правилами, а внутрішнім відчуттям відповідальності.
Ця ідея має значення далеко за межами військової сфери. У бізнесі, управлінні та суспільному житті здатність діяти з цілісністю — а не лише відповідно до інструкцій — стає визначальною. Архетип воїна у цьому сенсі є не буквальною моделлю, а метафорою глибшого способу взаємодії зі світом.
В основі цього підходу лежить і багаторічна практика буддизму, яку Маркс називає другим фундаментом свого життя. Протягом майже сорока років він розвиває дисципліну мислення, засновану на уважності та усвідомленні. За його словами, без свідомої роботи розум легко стає джерелом тривоги, розсіювання та внутрішнього хаосу.
«Якщо не бути уважними, ми стаємо рабами власного розуму», — зазначає він.
У сучасному світі, переповненому інформацією, це відчутно ще більше. Тому завдання полягає не в усуненні думок чи емоцій, а в тому, щоб навчитися з ними працювати. Маркс пропонує практичний підхід: помічати непродуктивні патерни, свідомо змінювати фокус уваги та повертатися до реальності теперішнього моменту.
Навіть складні емоції — страх, гнів, біль — не є перешкодою. Вони є енергією, яку можна трансформувати. У цьому і полягає ширше розуміння стійкості: не лише витримувати тиск, а й реагувати на нього з ясністю та усвідомленням.
У підсумку Маркс пропонує переосмислення самого поняття сили. Це не контроль і не домінування. Це внутрішня узгодженість — поєднання дисципліни, усвідомлення та емпатії. Справжня сила полягає не в тому, щоб підкорювати зовнішній світ, а в тому, щоб залишатися цілісним у його мінливості.
Його головна теза проста, але вимоглива: людина має готуватися не до конкретного сценарію, а до самого процесу невизначеності. І ця підготовка — не ідеологічна, а практична. Вона проявляється у щоденній дисципліні, увазі та відповідальності.
Бути воїном у розумінні Маркса — означає не шукати конфлікту, а бути готовим його зустріти, не втрачаючи при цьому людяності.
У світі, що стає дедалі складнішим і непередбачуваним, це може виявитися найважливішою формою сили.
Володимир Кошовий, Олена Яремчук, Іван Степурін
