Інтерв’ю з Анастасією Єлізаровою — авторкою терапевтичного методу, що змінює уявлення про контакт з підсвідомим
Анастасія Єлізарова — молода, глибоко чуйна і геніальна спеціалістка, творчиня авторського терапевтичного пристрою «Тінь» (зареєстрована торгова марка), що поєднує психологію, гештальт-підхід і нейронаукові принципи. Її пристрій допомагає інтегрувати витіснені переживання у свідомість — і вже дав реальні результати у роботі з людьми з різних країн та контекстів.
Анастасія народилася у місті Херсон у 2002 році. Протягом певного періоду проживала і навчалась у Києві. Саме там вона вивчала гештальт-підхід у Національній Асоціації гештальт-терапевтів України (НАГТУ), яка є зареєстрованою національною організацією в складі EAGT.
Вона здобула сертифікацію з гештальттерапії, працювала з дітьми, підлітками, проводила семінари, брала участь у професійних конференціях, включаючи шаттли, де слухачі вперше знайомилися з її методом.
Анастасіє, з чого почався ваш шлях у психології?
Мій інтерес до психології з’явився ще в підлітковому віці. Я відчувала, що в людині завжди є більше, ніж вона усвідомлює. Мені хотілося зрозуміти, як саме працює свідомість, чому ми так по-різному реагуємо, чому повторюються сценарії. Пізніше я почала вивчати психологію формально, паралельно освоюючи гештальт-підхід.
Саме тоді я відчула силу методу — живого, справжнього, здатного допомогти людині прожити, завершити, звільнитися. Це стало моїм простором.
І досить швидко ви почали розробляти власні ідеї. Як з’явилась концепція пристрою «Тінь»?
Це було поступово. Мене цікавила тема витіснення — як ті частини, які ми не приймаємо, продовжують впливати на наше життя. Я довго вивчала, як працюють півкулі мозку, як формується поведінка і як її можна м’яко змінити через усвідомлення. Так з’явилась ідея створити щось, що можна відчути, потримати в руках. Щось, що допомагає побачити себе зсередини.
Як саме виглядає цей пристрій? Його можна використовувати самостійно?
Так. «Тінь» — це фізичний пристрій, який вже опробований у практиці й має значущі результати роботи. Зараз він подається на патентування в Україні. Його форма символічна й проста, але неймовірно функціональна. Він легкий, компактний, зручний у транспортуванні — особливо актуально в наш динамічний час. Його можна брати з собою в дорогу, на сесію, у відрядження. Його суть — у візуалізації полярних витіснених переживань, у створенні опори для роботи з травмами, в тому числі з ПТСР.
Чи можете ви поділитися прикладами з практики — де саме пристрій «Тінь» проявив себе найсильніше?
Звичайно. Один з моїх клієнтів — військовий, який повернувся із зони бойових дій, — прийшов із запитом на «втрату себе». Коли ми почали працювати з «Тінню», в ньому ожили ті частини, які він довгі роки витісняв: страх, провина, сором, але разом із цим — і ніжність, вразливість, любов до життя.
Анастасіє, тебе вже знають за межами України. Що кажуть клієнти зі США, Європи?
Мої клієнти з Європи кажуть, що пристрій дає їм відчуття «власного простору», де можна безпечно прожити складне. А в США мені якось написали: «Ваша робота — це міст між старими способами терапії і новим майбутнім, де тіло, символ і усвідомлення об’єднані в одне.»
Що тебе особисто надихає залишатися в цій темі?
Мене надихає відчуття глибокого сенсу. У світі, що постійно змінюється, де так багато хаосу, незавершених подій, травм, війни — терапія дає шанс. Гештальт дав мені базу — коли є усвідомлення, з’являється вибір. А коли є вибір — зникає сліпа дія, а отже й деструкція.
Якщо підсумувати: що таке «Тінь» у твоєму баченні?
«Тінь» — це не просто пристрій. Це запрошення. Запрошення до себе справжнього. Без масок. Без страху бути відкинутим. Це простір, де витіснене стає частиною цілого. Де з’являється опора — не ззовні, а всередині. У часи, коли світ хиткий, внутрішня опора стає головною валютою. І якщо моя робота допомагає хоч одній людині знайти свою внутрішню точку стійкості — значить, усе було не дарма.
Робота Анастасії Єлізарової — це приклад того, як особиста чутливість, глибоке знання і творча сміливість можуть стати основою авторського підходу. Її «Тінь» — не лише про терапію. Це про повернення цілісності, про силу бути собою, навіть у світі, який змінюється щосекунди.
Нью-Йорк, США
