Розкажіть, будь ласка, про свій шлях від переможниці світових конкурсів краси до громадської та культурної активістки у Швейцарії.
Мій шлях — це поєднання краси, сили й відповідальності. Після перемоги у конкурсі краси я відчула, що цей титул — це не лише корона, а й голос. Голос, який має силу розповідати світу про Україну, її таланти, біль і мрію.
Саме тому я почала культурну й громадську діяльність — щоб нести нашу ідентичність у серце Європи. З початку війни я думаю кожний українець відчув необхідність робити щось для своєї країни. Я думаю це найкращий спосіб пережити той біль, які ми всі відчуваємо.
Свою місію я бачу зараз в популяризації української культури за кордоном, в допомозі біженцям і всім людям, що зараз потребують допомоги в Україні. Саме для досягнення цих цілей було створено громадську організацію «World Cooperation Ukrainians Society».
Разом ми проводимо масштабні культурні події в Швейцарії, які допомогають швейцарцям ознайомитись з українською культурою, допомогти реалізуватися нашим біженцям і зібрати кошти для благодійних проектів в Україні.
Що спонукало Вас залишитися чи переїхати до Швейцарії?
Це був складний, але свідомий вибір. В її природі, тиші, дисципліні та ідальній організації я нарешті знайшла свій спокій. Швейцарія — країна можливостей і діалогу, де голос України може звучати сильно.
Я відчула, що саме тут можу бути корисною — як амбасадорка української культури, краси і правди. Тут зконцентровані всі міжнародні організаціі, політичні і фінансові ресурси світу. Мене спонукала до переїзду моя мрія.Моєю головною мрією було стати послом доброї волі ООН.
Але нажаль ця організація дискредитувала себе як гарант миру, справедливості і прав людини у світі. Я розумію, що наша волонтерська громадська діяльність зараз має більше заначення для України у ході цієї жорстокої війни.
3 якою Ви бачите свою місію як представниці України за кордоном?
Моя місія — бути містком між Україною і світом. Знайомити європейців з нашими митцями, традиціями, жіночою силою і незламністю. Бути обличчям країни, яка бореться, але не втрачає віри, краси й гідності.
Про українську діаспору в Швейцарії
Як сьогодні виглядає українська діаспора у Швейцарії?
Діаспора стала чисельнішою та активнішою. Це вже не просто громада — це мережа ініціатив, волонтерських рухів, культурних платформ. Люди об’єднуються не лише заради допомоги, а й заради збереження нашої культурної ДНК. Громадські організації у Швейцарії мають різні напрямки діяльності такі як надання гуманітарної допомоги переселенцям і постраждалим регіонам, допомога армії, культурні і освітні заходи.
З початком війни тонни гуманітарної допомоги, тисячі дронів, бронежилетів були зібрані приватними зусиллями швейцарської діаспори. Наша організація займається заходами культурної дипломатії, під час яких ми збираємо кошти на авто для фронту та допомогу дитячому будинку «Місто добра».
З якими викликами стикаються українці в Швейцарії?
Адаптація, мовний бар’єр, пошук роботи — це звичні труднощі. Але найбільший виклик — зберегти себе українцем у новому середовищі й водночас інтегруватися, будучи гідним представником своєї країни.
Чи є підтримка від швейцарської влади?
Так, на різних рівнях ми відчуваємо підтримку. Це стосується інтеграційних програм, можливостей для культурних заходів, гуманітарної допомоги. Але багато ініціатив все ще лежить на плечах самої громади.
Які проєкти об’єднують українську громаду?
Це фестивалі, ярмарки, благодійні концерти, кінопокази, мовні школи. Особливо тішить співпраця між поколіннями — новоприбулі українці швидко включаються в проєкти, започатковані тими, хто живе тут довше.
Як змінилася діяльність діаспори після початку повномасштабної війни?
Вона стала набагато потужнішою й мобільнішою. Кожен українець за кордоном відчув відповідальність: допомагати армії, біженцям, інформувати суспільство. Ми перетворилися з простої громади на дієвий дипломатичний фронт. Також всі культурні заходи дуже масштабувалися, тому що з України приїхали багато талановитих креативних кадрів, які роблять всі заходи вже не як волонтери-любителі, а як досвідчені професіонали.
Нам вдалося створити власний культурний простір з Українськими школами, концертами, днями кіно і поезії. Раніше до війни такого культурного простору не існувало, українська культура не була такою популярною і всі українці зливалися з русифікованими спільнотами народів СРСР
Про культурні ініціативи
Розкажіть про заснування українського кінофестивалю у Швейцарії.
Мій батько Ігор Зоров, був відомим українським актором. Він постійно знайомив мене з режисерами кіно і говорив, що я одного дня влаштую Дні українського кіно у Швейцарії.2 роки тому його не стало. В пам’ять про нього я проводжу дні українського кіно у Цюриху, показуючи найкращі твори нашого кінематографа для швейцарської аудиторії та наших біженців.
Ідея народилась із розуміння: кіномова — це універсальний інструмент діалогу. Ми прагнули, щоб швейцарці побачили Україну очима її режисерів. Так з’явився наш фестиваль, який з часом став культурним посланцем.
Яка його основна мета?
Звісно, просування українського кіно. Але ще важливіше — це створення простору для взаєморозуміння. Українське кіно — це наш досвід, біль, гумор, гідність. І воно промовляє до серця.
Яких успіхів досяг фестиваль?
Ми вже маємо партнерство з кількома європейськими кінофорумами, підтримку від швейцарських культурних інституцій і, головне — постійну аудиторію. Люди повертаються щороку, бо відчувають силу нашого мистецтва. Найбільшим успіхом був показ мультфільму «Мавка» українською мовою, зробивши найшвидший аншлаг в найбільшій мережі кінотеатрів Швейцарії після чого мультфільм мовою оригіналу взяли у постійну програму кінотеатру.
А як виникла ідея провести «Дні української моди»?
Мода — це також мова культури. Я бачила, як українські дизайнери створюють сучасне мистецтво на основі традиції. І зрозуміла: світ має це побачити. Так народився проєкт «Ukrainian Fashion Days». Також ми мали на меті привернути увагу суспільства до проблем жінок-біженок. Всі наші моделі не були професійними, ми всіх навчали буквально з нуля.
Ми хотіли надихнути жінок і дітей, які пережили жахіття війни й повинні починати життя з початку, знов повірити у себе і розправити крила для нового життя. Ця ініціатива отримала широку підтримку іменитих українських і швейцарських дизайнерів, швейцарської преси.
Яких дизайнерів Ви представляли?
Ми вже презентували колекції Oksana Karavanska, Yanis Stepanenko, Selera, Natalia Strugil та молодих брендів. Швейцарська публіка реагує з великим захопленням — вони дивуються, скільки глибини, патріотизму, інновацій й естетики в нашій моді.
Про жіноче лідерство і натхнення
Як Ви поєднуєте соціальну активність, творчість і особисте життя?
Тільки щаслива жінка може тримати всі ці сфери в балансі. Жінка повинна займатися справами, які приносять їй задоволення, проводити час з людьми, які наповнюють її душу радістю. Це і є ресурс гармонії, якщо братися за справи, які лише обтяжують і виснажують, спілкуватися з токсичними людьми, то сил точно не вистачить. Коли сім’я відчуває твою наповненість і гармонію, то вони проявлять безмежну підтримку.
Яка Ваша формула жіночої сили?
Слухати своє серце, не боятись змін, залишатись гідною і підтримувати інших жінок. Справжня сила — в ніжності, розумі й дії.
Хто Вас надихає?
Українки — військові, волонтерки, мами, які не здаються. У світі — жінки, що змінюють правила гри, як Грета Тунберг чи Олена Зеленська. В особистому колі — моя мама, що вчила мене не здаватися.
Яке послання Ви передали б молодим українкам?
Не бійтеся мріяти й діяти. Україна потребує вашої сили, розуму і таланту. Світ великий, але йому потрібна саме ваша унікальність.
Про Україну і майбутнє
Що найбільше вражає іноземців в українській культурі?
Глибина. Наші пісні, поезія, кіно, мова — в них стільки болю і краси, що це зачіпає найбайдужіші серця. Вражає також наша стійкість — навіть у мистецтві.
Як Ви бачите роль діаспори у післявоєнному відновленні України?
Ми — не просто донори чи амбасадори. Ми — міст до світу. Діаспора може допомогти з інвестиціями, освітою, культурними зв’язками. Ми вже сьогодні будуємо імідж сильної, сучасної України.
Про що Ви мрієте як українка, яка живе у Європі, але з серцем в Україні?
Про перемогу. Про повернення додому — в оновлену, вільну Україну. Про те, щоб моя діяльність у Європі стала частиною великого українського успіху.
Швейцарія
