У перші місяці війни освітній холдинг «Логос» організував у пʼяти своїх школах притулки для біженців. Частина людей, яким ми надали дах над головою і їжу, поводилися доволі дивно. Більшість часу вони проводили у заціпенілому спогляданні простору перед собою, відволікаючись лише на сон та прийом їжі. Коли хтось намагався з ними заговорити, ці люди починали жалітися на важкі умови, брак піклування і відсутність співчуття з боку персоналу. Що більше уваги і турботи вони отримували, то сильніше присікувалися, звинувачували, висловлювали невдоволення.
Це продовжувалося доти, доки хтось зі співробітників не запропонував мешканцям притулків готувати млинці для персоналу. Закупили пательні, посуд, продукти і оголосили конкурс на найсмачніші млинці від найвправнішої господині. І сталося диво! Образи й скарги враз кудись зникли. Жителі притулків з нетерпінням чекали на кінець тижня, щоб нагодувати голодних і втомлених викладачів, а потім посидіти допізна за чаєм і розмовами про життя.
Млинцями все не скінчилося. Зʼявилися борщі, голубці пельмені. Чоловіки також не стояли осторонь. Сформувалася бригада, яка взяла на себе підготовку приміщень до нового навчального року. Ландшафтний дизайнер привів до ладу прилеглі території. А професійний поет присвятив команді «Логосу» кілька віршів.
За роки війни через наші шелтери пройшли більше 4500 переселенців. Хтось отримав притулок на кілька днів, хтось затримався на довше, а 50 людей навіть пройшли навчання в Академії для персоналу і тепер працюють вчителями, бухгалтерами і офіс-менеджерами у дружній команді «Логосу».
Висновок, який ми зробили з цієї історії: немає нічого огиднішого за стан зацикленої на жалості до себе жертви, яка постійно намагається отримати співчуття від оточуючих. Аби реабілітувати людину, зламану життєвими обставинами, повернути їй самоповагу і впевненість у собі, потрібно зробити так, щоб ця людина взяла на себе відповідальність за інших, почала їм допомагати і створювати для них щось корисне.
Йосип Бродський колись писав: «Усіляко уникайте приписувати собі статус жертви. Хай яким жалюгідним є ваше становище, намагайтеся не звинувачувати в цьому зовнішні сили: історію, державу, керівництво, расу, батьків, фазу Місяця, дитинство, несвоєчасну висадку на горщик – список дуже довгий. У момент, коли ви покладаєте провину за свій стан на зовнішні чинники, ви підриваєте власну рішучість що-небудь змінити і збільшуєте вакуум безвідповідальності, який так люблять заповновати демони і демагоги, бо паралізована воля – не радість для янголів. Взагалі, намагайтеся поважати життя не тільки за його принади, а й за труднощі. Вони – це теж частина гри, і добре в них те, що вони не є обманом. Щоразу, коли ви у відчаї чи на межі відчаю, коли у вас неприємності чи труднощі, памʼятайте: це життя говорить з вами на єдиній добре йому відомій мові».
Для себе я сформулював три принципи, як не бути жертвою за жодних обставин, і не приваблювати до себе людей у статусі жертви.
Принцип перший
«За їхніми плодами пізнаєте їх», -Ісус, «Нагірна проповідь».
Мірилом цінності людини є її продукт, і нічого більше. Не має значення, що ця людина говорить, і що говорять про неї інші. Важливий лише результат.
Принцип другий
«Роби, що повинен, і нехай буде, як буде», – Марк Аврелій, Соломон, Лев Толстой.
Вчиняй так, як підказує тобі совість, прагни до того, у чому бачиш своє призначення. Не вигадуй, не прораховуй, не намагайся сподобатись. Єдиний суддя й арбітр – це ти сам. Довіряй собі, не бійся бути білою вороною, не прагни доєднатись до стада. І навіть якщо на успіх немає жодних шансів, просто продовжуй виконувати свою роботу.
Принцип третій
«Бог не фраєр, він все бачить», – узято з фені, але концепція правильна.
За все у цьому житті потрібно платити. Наполегливою працею, докладеними зусиллями, витраченим часом. Безсонними ночами, гіркотою поразок, розчаруваннями, відмовою від розваг. Але можна спробувати цього уникнути, викрутитись, виїхати за рахунок іншого. У такому випадку платити все одно доведеться, тільки вже іншою монетою, і зветься вона – втрата самоповаги, втрата честі.
Свобода у виборі валюти не звільняє від оплати рахунків.
Євгеній Сотников
Україна Київ
