Перший продаж – у 4 роки
Я народився у Луцьку і до 7 років жив на вулиці Павлова. На вулиці Львівській тоді був невеликий ринок, де бабульки торгували овочами, фруктами. Якось влітку ми з братом вирішили також продати на тому базарчику свою агропродукцію, яку нарвали на городі в бабусі (моркву, цибулю, огірки). Продали і купили собі пачку жуйок «Дональд Дак». Просто фантастика! Надворі був 1986 рік, а мені на той час – чотири роки.
З того часу продажі для мене заякорилися з чітким меседжем – це кайфово!
Коли потім на співбесідах запитували, скільки в мене років досвіду в продажах, я рахував відлік із цього моменту.
У школі та після її закінчення завжди був активним.
У робочих колективах старався брати на себе роль лідера, ініціював різні активності тощо.
Та до цього я прийшов через специфічний досвід.
У підлітковому віці багато часу проводив на вулиці.
Погана компанія, алкоголь, легкі наркотики – усе, як в гарячих 90-х і початку 2000.
Просто дивом не вляпався в якусь історію, за яку б довелось розплачуватись все своє життя, або взагалі його втратити.
Допоміг поставити крапку в цій історії один випадок.
Одного разу я прийшов під кайфом до свого товариша. А його мама мала певні екстрасенсорні здібності. Вона пильно глянула мені в очі і сказала: «Гоша, якщо ти не зупинишся – закінчиш погано». Мені реально стало страшно від цих слів, і тоді я вирішив, що треба у житті щось кардинально змінювати.
До університету я навчався в найкращій гімназії Луцька Nº21 (так, так – Діма Монатік також з цієї школи). У нас був унікальний клас – 11-Б. Усі яскраві і небанальні особистості.
Мені пощастило, дякуючи вчительці географії Світлані Олексіївні і покійному голові Волинської Облдержадміністрації Борису Петровичу Клімчуку, ми написали наукову роботу «Зовнішньо економічна діяльність Волинської Області».
Я зайняв почесне 2-е місце, за що мене нагородили річною премією і поїздкою на 21 день в «Артек». Можу з впевненістю сказати, що та поїздка мене абсолютно змінила.
Феноменальна атмосфера Гурзуфа, унікальні молоді люди (в моєму загоні були, наприклад, народна депутатка Леся Оробець, СЕО«Sayenko & Kharenko» Назар Чернявський, головний актор фільму «Інший» – Георгій Гришкан) і неповторні традиції та правила табору, заклали в мені розуміння того, що кожен з нас унікальний.
І я можу все.
Чи майже все.
Громадська діяльність і політика
Після навчання в школі я вступив у ВДУ ім. Лесі Українки на спеціальність «Прикладна лінгвістика».
Після тренінгу «Як розпочати політичну карʼєру» почав займатись громадською
діяльністю, мене помітили і запросили у штаб «Нашої України».
Мене дуже цікавила громадська діяльність, бо на той момент це був ніби ковток свіжого повітря, якісно інше оточення.
Згодом став членом партії, брав активну участь в громадській роботі. Був членом Асоціації Молодих Реформаторів («АМоРе»), членом ДВК на виборах.
Потім під час виборчої кампанії Віктора Ющенка у Волинській області був відповідальний за форс-мажорні ситуації, був наймолодшим представником в Окружній виборчій комісії (ми рахували всі бюлетені від Волинської області).
У 2004 році я був тією людиною, яка з ще двома колегами з інших партій везла всі виборчі бюлетені Волинської області в супроводі двох поліцейських автівок з включеними «мигалками» у ЦВК в Київ.
Лише потім зрозумів, наскільки це було небезпечно в той час. У тому ж 2004 р. написав дипломну роботу англійською мовою на тему “НЛП- як інструмент впливу в піарі і політиці”, досліджував, як політики і піарники впливають на людей через свої меседжі.
Пізніше, через 10 років, завдяки мережі Linkedln, мене знайшло агентство Lambert Academic Publishing і запропонувало видати цю роботу окремою друкованою книжкою.
І зараз вона продається на Амазоні за 39 доларів.
Після того, як мій найкращий друг Андрій, з яким ми в той момент активно діяли в громадському і політичному векторі, вчинив самогубство – я зарікся більше ніколи не йти в політику.
Але в 2016 році я не надовго став головою Аграрної Партії міста Луцька (в той час займався продажем преміум агродобрив від французької компанії Roullier Group).
Корпоративний бізнес
До 25 років чим я тільки не займався: продавав рекламу в маршрутках, продавав морозиво, розносив газети, працював на заводі підсобником, був швейцаром в готелі «Україна» в Луцьку, продавав меблі в салоні «Престиж», допомагав продавати різні алкогольні бренди (проводив промоакції), видавав споживчі кредити.
Десь з 25 років я почав серйозно займатися корпоративним бізнесом як найманий працівник – у компаніях Philip Morris, Kimberly-Clark, Modern Expo, KMZ Industries (проєкт Dragon Capital), Roullier Group (Timac Agro Ukraine), GigaGroup.
За 13 років отримав гарний професійний бекграунд на різних територіях, з різними продуктами і сервісами, але так чи інакше працював у сферах, пов’язаних з продажами і управлінням персоналу.
Все розпочалося, коли у 2008 році я пройшов великий конкурс (який складав понад 50 людей на одне місце) на посаду менеджера з управління територією (Territory Executive) у компанію Philip Morris.
Для мене тоді це була просто робота мрії – висока зарплата, нова робоча іномарка, власний компʼютер (ви могли їх бачити в бойовиках – воєнний Panasonic за 5 000 $), фінансували відпочинок, медстраховку, стоматологію в найкращих клініках, постійні тренінги з розвитку тощо.
Завдяки Philip Morris я не на словах знаю, що таке KaZantip (придумав концепцію перезапуску TM «Chesterfield» і виграв поїздку туди на тиждень).
Потім пройшов конкурс на позицію Trade Activator в Kimberly Clark і переїхав по роботі жити в Чернівці.
В мене був найкрасивіший регіон в Україні – Чернівецька, Закарпатська, Івано-Франківські області та Молдова. Ми з моїм тодішнім керівником Віктором Рудейчуком (а тепер вже і кумом) досягали неймовірних результатів. Одного разу, коли компанія за суперові результати організувала подорож 99 співробітників у паризький Disneyland, мене нагородили за професійні досягнення і постійний саморозвиток.
Потім я захотів змін і завдяки Linkedln пройшов конкурс у сферу, в якій у мене абсолютно не було досвіду – керівну позицію в французьку приватну агрокомпанію Roullier Group, яка займається інноваційними добривами.
Спочатку в компанії не розуміли – як так, взяли людину без профільної освіти чи досвіду, навіть були конфлікти. Але мені на співбесіді допомогло те, що напередодні я через LinkedIn знайшов контакти тих, хто там працював чи працює, і зробив дуже глибокий SWOT-аналіз ринку і продукції, настільки здивував керівництво, що цей шанс вирішили дати саме мені.
Я відповідав за продажі всього західного регіону. І завдяки командній роботі ми займали перші місця із продажів в Україні. Як нагороду за досягнення мені доручили супроводжувати наших фермерів в тижневій поїздці в штаб-квартиру і Центр інновацій Roullier Group в Сен-Моло.
Ми подорожували регіоном Британь, були в Мон-Сен-Мішелі, відвідали шоу в одному з найвідоміших кабаре Crazy Horse. Це були неймовірні пригоди, враження залишились на все життя!
Після цього я працював на Modern Expo. Як Country Manager відповідав за 5 країн – Латвію, Литву, Естонію, Молдову, Білорусь. Саме з «Модерну» розпочалося розуміння того, що моя діяльність y Linkedln може бути комусь корисною.
Власник Modern Еxро Петро Пилишюк раз на 1,5 місяці збирав топуправлінців на збори, де ми готували різні презентації. Він вимагав, щоб на одному із слайдів працівники ділилися своїми лайфхаками, власними методиками, які використовуємо, щоб досягати кращих результатів.
Я показав колегам, що таке LinkedIn. І після цього мене попросили зробити для університету Modern Ехро презентацію, як використовувати LinkedIn для В2В-продажів. Я вирішив на цьому не зупинятися і запропонував Дарині Самолюк, власниці тренінг-центру «EGO», разом провести перший майстер-клас по LinkedIn у Луцьку.
Пам’ятаю, як я боявся камери, коли ми знімали відеозапрошення. Вмикалася камера – а в мене віднімало мову. На цей майстер-клас прийшло 12 людей, і це були перші гроші, які я заробив своєю експертністю в LinkedIn. І я зрозумів, що цю тему можна розвивати далі.
Криза = Можливість
Саме тоді у мене настав дуже важкий період у житті – через певні обставини я звільнився з Modern Ехро, розлучився з першою дружиною. Не розумів, куди йти далі, все, що роками будував, було зруйноване. Щоб вийти з цієї кризи, я вперше в житті купив участь у тренінгу з особистісного розвитку – «Архітектура власного життя» Германа Деля.
Після нього я зрозумів, що пора змінювати життя кардинально. Вирішив переїхати у Київ і почати все з нуля. На тренінгу від Германа я почув, що мої знання про Linkedin – унікальні, і треба їх показувати іншим.
Тому одразу по приїзду в Київ я продав свій майстер-клас по LinkedIn для топових юристів, інвесторів, власників бізнесу. Скажу відверто, було дуже страшно і я переживав, як мене сприймуть тут, чи буде це цінно для людей у Києві.
Але в результаті всі залишилися дуже задоволеними. І найголовніше – там я познайомився з людьми, з якими ми надалі робили разом різні круті проєкти, співпрацювали, навіть стали друзями.
3 Антоном Хвастуновим знайомство переросло в те, що майже рік допомагав GigaGroup з business development, як найманий працівник. А разом з Федором Дрепіном ми створили “Zdravo Sunday Club” – чоловічий клуб, де ми паримося в бані і спілкуємося на різні теми. До нього входили власники бізнесів, управлінці, спортсмени тощо.
Ми купались у відкритих водоймах цілорічно, «заряджали свої батарейки», такий собі «банний» нетворкінг. Це було дуже цінно і ресурсно для мене.
Персональний бренд
Під час роботи в KMZ Industries, відразу після мого переїзду в Київ, я пішов на тренінг Тетяни Лукянюк (зараз вона CEO Google Ukraine) про побудову персонального бренду. І там зрозумів, що довгий час я прикривався відомими брендами, а хто такий Ігор Ніколенко ніхто не знав.
Це спонукало мене створити власний сайт і займатися консалтингом, як додатковою діяльністю, можна сказати хобі. З часом воно вже почало приносити 15-20% від загальної суми місячного доходу.
Коли в березні 2020, у перший день карантину, мене звільнили, я реально був в розпачі і почав надсилати своє CV всім цікавим компаніям, але потім зупинився. Видихнув. Вдихнув.
Отримав підтримку від моєї дружини і твердо вирішив, що коли, як не зараз, є шанс нарешті спробувати попрацювати 100% над своїм проєктом.
Вперше зареєструвався як підприємець і почав працювати сам на себе.
LINKEDIN: Для чого він бізнесу
Сьогодні позиціоную себе як LinkedIn-ментор для бізнесу – допомагаю топ особистостям і топ компаніям досягати своїх бізнес-цілей через ефективну діяльність у глобальній мережі Nº1 для бізнеcy – Linkedin.
Серед моїх клієнтів як топ компанії: MHP, Kyivstar, Darnytsia, Interpipe, Enzym, KMPG Ukraine, Nova Poshta, так і топ особис тості: Наталія Єремеєва (Owner
Steklpopast), Ihor Stepanov (Owner of Artvillage), Yewhen Shagov (Owner of Gama Consulting), Natalia laromenko (Owner of Lamel Cosmetics), etc.
Я є LinkedIn-ментор Європейської Бізнес Асоціації (ЕВА), читав лекції для учасників програми President МВА в Києво-Могилянській бізнес школі.
Реєструю Національний Рекорд в книзі Гіннеса України – як людина з найбільшою к-стю рекомендацій на особистому профілі.
У 2020 р. запустив перший в Україні онлайн-марафон «Закрий свій гештальт в Linkedin», а в квітні 2021 відкрив новий проект Linkedin Boost Camp. – перший україномовний авторський курс про LinkedIn + Social Selling.
Весь глобальний бізнес зараз трансформувався – люди все більше часу проводять у соціальних мережах і взагалі онлайн.
Я завжди кажу, що сьогодні питання B2B чи В2С відходить в сторону – є лише H2H (Human2Human) підхід. Тому маємо потурбуватися, щоб виглядати у соцмережах професійно, адже це формує довіру нашої цільової аудиторії.
А довіра – це нова, важлива валюта сучасного світу. Без довіри – будь яка продажа чи покупка не можлива в принципі. Linkedln – це глобальна платформа, де кожен середній і великий бізнес може шукати клієнтів, партнерів, інвесторів на будь-яких ринках – в Європі, Америці чи Австралії.
Це такий собі глобальний PR-рупор для вашого бізнесу. Запитайте будь-кого зі своїх бізнес-партнерів з-за кордону, чи є вони в Linkedin — впевнений, що більшість скажуть «так».
Я активно розвиваю в Україні таку тему, як Social Selling. З початку повномасштабної війни, я залучився до інформаційної війни на глобальному рівні. Ми впливали на штаб квартири міжнародних компаній, які вели свою діяльність на території Росії.
Мій профіль був одночасно і як снайперська гвинтівка і як потужний рупор правди.
Пости з правдивими, жахливими фактами війни бачили сотні тисяч людей по всьому світу. Мій профіль блокували за цей період три рази, я міг його реально втратити.
Але ж знову таки, правильні контакти в штаб квартирі, допомогли відновити і зберегти його.
Через Linkedin і за допомогою моїх клієнтів, мені вдавалось залучати дуже важливу допомогу для наших воїнів.
В ті дні багато було pro bono проектів: Children of Heroes Charity Fund, Resilience Summit, Good bread from good people, B4Ukraine, Kvertus, The Ukrainian Review, Blagomay Charity Project, Ukrainian Week, Washington DC.
Також я в числі топ менеджерів топ українських і міжнародних компаній – долучився, як контрибютор до книги “Management in times of War” тодішнього замміністра соціальної політики Костянтина Кошеленко.
kniga.biz.ua/ua/book-management-in-times-of. war-0040061.html
Гештальт
На те, наскільки я активно і безстрашно зараз займаюся своєю справою, маючи 5 дітей, іпотечний кредит за квартиру та ще багато чого, вплинула одна річ. Напевне, я би ніколи не наважився піти працювати на себе самостійно, якби не гештальт-терапія.
Моя дружина Олеся Ніколенко – талановитий гештальт-психотерапевт, і саме вона мене підштовхнула до того, щоб пропрацювати свої страхи, блоки, рани. Хоча вони вже зажили і стали шрамами, але все одно фонили. Вісім місяців я проходив груповий курс, базу гештальт-терапії. І можу з впевненістю сказати, що моє життя розділилося на два етапи – до гештальту і після.
Завдяки цьому я навчився опиратися внутрішньо сам на себе, не чекати допомоги від інших. Я зрозумів, що всередині мене є ресурс, який допоможе мені досягти того, про що давно мрію.
Став набагато цілісніший, зрозумів, хто я є насправді. Якщо говорити про глибину трансформації та інвестицій, вкладених у себе, то інвестиція у терапію – це Nº1 в моєму житті.
Раджу всім це спробувати, щоб познайомитися з собою, дізнатися, хто ви справжній. Зрозуміти, чому ми живемо так, як живемо, і – найголовніше – зрозуміти, що можна по-іншому. Для мене терапія – це гігієна душі.
Ми ж миємо своє тіло чи перемо одяг, а своїм внутрішнім світом займаємося в останню чергу. А все починається з нього. Переконаний, якби цю інформацію я отримав в двадцятирічному віці- моє життя склалося б зовсім по-іншому. Тому своїм дітям стараюся прищеплювати розуміння того, що вони – найважливіші у своєму житті і треба постійно розвивати себе.
Коли я змінився – повністю змінив і своє оточення, бо оточення та спілкування – це дуже важливо, воно нас формує. Зараз я не спілкуюсь з токсичними людьми, нитіками. І мій сад квітне, бо я потурбувався про те, щоб він був доглянутим і продовжую робити це далі. Це ніяка не випадковість – я кожен день брав і беру сапку в свої руки і працюю.
Я людей ділю на два типи – люди, які «сидять на трибунах», і які «виходять на арену». I 95% людей живуть на автоматі, ніколи не виходять за свої рамки.
Діти
Буквально через тиждень після переїзду в Київ я познайомився із своєю теперішньою дружиною. Це був 2017 рік, а вже у 2018 у нас народилася наша неймовірна дочка. А в грудні 2020 ми стали батьками двійнят (знову дівчатка). Сьогодні я батько пʼятьох (4 дочки + 1 син)
Як я виховую дітей? Даю їм можливість вільно проявляти себе в різних діяльностях і активностях. Моє правило – завжди давати право вибору. Навіть у звичайних речах – у виборі їжі, наприклад. Я завжди питаю – що ти хочеш? Щоб дитина вчилася прислухатися до своїх внутрішніх потреб.
Ще один момент – я за тактильність. Розумію, наскільки це важливо – батьківський фізичний контакт. Стараюся більше їх обнімати, цілувати, помічати, як у них щось виходить, підтримувати і мотивувати. Діти – це вже особистості, які прийшли у цей світ зі своїми задачами. І я як батько можу лише допомогти їм проявлятися яскравіше.
Я не сварю старшу доньку за навчання, намагаюсь зробити так, щоб вона сама сформувала базу своїх інтересів. І щоб вона вчилася не для оцінок, не для вчителів, а для того, щоб ставати кращою і досягати своїх цілей в дорослому житті. Загалом стараюсь бути рольовою моделлю для своїх дітей, тому що переконаний, найкраще виховання – це виховання самого себе.
Нещодавно моя донька писала у школі твір про людину, яка її мотивує. Однокласники згадували про якихось відомих людей, спортсменів, а вона написала про свого тата. Мені було дуже приємно і тепло від цього. Хоча я свого часу зробив багато помилок, але для мене це показник, що якісь речі я роблю правильно.
Хочу побажати всім усвідомлення того, що ми живемо один раз – репетицій немає і не буде, тому закривайте всі свої гештальти, розвивайте себе щодня і живіть на повну за принципом YOLO – You Only Live Once!
Київ, Україна
