Коли людина вперше потрапляє до суду в США, її часто дивує не лише порядок у залі, а й сама атмосфера процесу. Суддя майже не ставить запитань, сторони активно сперечаються, а кожне слово адвоката має значення. В українському суді картина інша. Там суддя частіше втручається, уточнює, спрямовує процес. Це не випадковість, а різниця двох моделей правосуддя.
Мій інтерес до цієї теми сформувався не теоретично, а з практики. Багато років я працювала суддею в Україні, щодня приймаючи рішення у реальних справах. Сьогодні я маю можливість вивчати американське право зсередини. І цей досвід дозволяє побачити різницю не лише у нормах, а у самій логіці правосуддя. Те, що раніше здавалося звичним, у порівнянні відкривається по-новому. Саме тому це не просто аналіз двох систем, а особисте розуміння того, як по-різному може працювати суд.
У США діє класична змагальна система. Суддя є арбітром. Він стежить за правилами, але не збирає докази і не допомагає сторонам будувати їхню позицію. Якщо адвокат не поставив важливе запитання або не надав доказ, суд не буде це виправляти. Вся відповідальність лежить на сторонах.
В Україні принцип змагальності також закріплений у законі. Але на практиці суддя часто бере активнішу участь. Наприклад, якщо сторона не надала важливий документ, суд може витребувати його сам. Якщо обставини справи залишаються неясними, суддя ставить додаткові запитання. Це допомагає встановити істину, але водночас частково знімає відповідальність зі сторін.
Ще одна різниця добре помітна у темпі процесу. У США значна частина роботи відбувається до судового засідання. Сторони обмінюються доказами, готують позиції, подають клопотання. Через це розгляд справ може тривати роками. В Україні судовий процес часто рухається швидше, бо суддя може активніше впливати на його хід.
Разом з тим, американські суди широко використовують сучасні технології. Докази подаються у вигляді презентацій, відео, електронних документів. Це робить процес більш зрозумілим для всіх учасників. В Україні такі інструменти лише поступово впроваджуються.
Отже, обидві системи мають свої сильні сторони. Американська модель це чіткий розподіл ролей і висока відповідальність сторін. Українська це швидкість і можливість гнучко реагувати на ситуацію.
Мабуть, головне питання не в тому, яка система краща. Питання в балансі. Бо ефективний суд це не лише правила. Це довіра людей. А довіра з’являється там, де рішення ухвалюються і справедливо, і вчасно.
Саме цей баланс і є тим напрямком, у якому має рухатися сучасне правосуддя.
Окремо хочу висловити щиру вдячність Chicago-Kent College of Law за можливість вивчати американське право та глибше зрозуміти його принципи.
Марія Дідек
юрист із понад 20-річним досвідом, колишня суддя,
студентка Chicago-Kent College of Law (США)
